Цього разу герой моєї рубрики — Ярослав Люльчак. Багато хто знає його як веселого гумориста, керівника народного чоловічого аматорського колективу «Братове» та аматорського гурту «Бандерівець» Народного дому селища Перегінське.
Та сьогодні Ярослав постає перед нами іншим — задумливим, сумним і водночас зворушливим. Його серце сповнене тривоги за долю України та хвилювання за сина, який воює. Усі його думки й молитви — за рідну землю, за сина та за мирне майбутнє.
Коли наша країна під вогнем, серце не знає спокою. А любов до України стає не лише словами, а й молитвою, надією та вірою.
💙💛 Молімося за наших захисників, за їхнє повернення додому, за Україну та мирне майбутнє для всіх нас.
Сьогодні у моїй авторській рубриці — не просто друзі, а наші талановиті поетеси, які вміють відчувати Україну серцем і передавати любов до неї через слово. Щирі думки, рідні голоси й любов до України — у кожному слові!
Є щось особливе в тому, коли до бібліотеки надходять нові книги. Це завжди маленька радість, приємне хвилювання й передчуття чогось незвіданого.
Так приємно вперше взяти до рук нову книгу, відчути її запах, погортати сторінки, прочитати перші рядки й подумки вже вирушити в подорож незнайомими історіями.
Книги вміють дивувати, надихати, дарувати затишок і відкривати двері до світів, у яких ще не доводилося бувати.
📖 Запрошуємо до бібліотеки на зустріч із новими книгами! Можливо, серед них саме на вас чекає та, яка подарує незабутні враження, торкнеться душі й стане особливою.
Адже кожна нова книга — це історія, яка чекає, щоб її відкрили. 💛
10 жовтня відзначають Всесвітній день психічного здоров’я - день, який нагадує нам про важливість турботи про свій емоційний стан, внутрішню рівновагу та душевний добробут.
У кожного з нас є свої маленькі секрети відновлення душевної рівноваги. Для когось це прогулянка на природі, для когось — музика, улюблена справа, спілкування з близькими чи хвилини тиші наодинці із собою.
Мої друзі поділитися тим, що допомагає їм розвантажитися, заспокоїтися та відновити внутрішні сили.
Так народилася наша спільна «Аптечка ментального здоров’я» — збірка простих, але важливих способів турботи про себе.
Адже іноді достатньо зупинитися, прислухатися до себе й дозволити собі те, чого потребує душа.
Сьогодні мала чудову нагоду побувати на презентації збірки поезії «Багряне сонце» поетеси Богдани Пілецької. Під час зустрічі також познайомилися з її іншою поетичною збіркою — «Шепіт».
Богдана Пілецька — творча особистість, яка чарує не лише словом. Вона пише прекрасні вірші, а також створює чудові картини. До речі, саме її робота прикрашає обкладинку збірки «Багряне сонце».
Зустріч була теплою і щирою. Ми дізналися більше про творчий шлях авторки, про те, що її надихає та як народжуються її поезії.
Присутні мали можливість почитати вірші зі збірок, а також почути поезію у виконанні самої авторки. Лунали теплі слова привітань, побажання творчого натхнення та нових здобутків. Особливої атмосфери додали пісні, написані на слова Богдани Пілецької.
Це була зустріч, у якій поєдналися слово, музика, живопис і щире людське спілкування. Зустріч, після якої залишається бажання ще раз відкрити сторінки її книг і побачити світ очима авторки.
Мій сусід, Олег Абрам, цікавий чоловік. Він добре знає історію нашого краю, шанує давні традиції, знає багато пісень, співає і чудово грає на гітарі. Він залюбки заспівав одну з пісень С.Вакарчука "Мить".
Ця пісня має свою історію. С.Вакарчук: "..."Мить" - особлива пісня... Лютий 2015 року. Новини зі Сходу надходять зі страшними цифрами поранених та загиблих. А за кожною цифрою чиєсь життя, чиясь доля! Важко уявити, що відчуває людина на війні, про що думає важкопоранений, коли розуміє, що це, можливо, останні хвилини його життя. Я не міг заспокоїтись, поки не написав пісню. Написав дуже емоційно за декілька хвилин. Взяв гітару і разом з мелодією почали з'являтися слова, а за 15 хвилин вона вже була готова, майже готова. За винятком маленької , але важливої "миті"... Наприкінці травня я був в гопіталі... Я відвідав важкопораненого, який втратив руку, а потім лікарям довелося ампутувати дві стопи. Я хвилювався... поки не зайшов до нього і побачив перед собою впевнену усміхнену людину, яка була щаслива, що живе. в його душі була весна. Він ділився нею з усім світом. Того ж вечора я дописав останній рядок пісні, якого мені не вистачало весь цей час".
Пісня дуже чутлива. Олег Абрам виконав її для вітання з важливим святом - Днем захисників та захисниць, яке ми святкуємо 1 жовтня.
Дякуємо всім, хто захищає. Пам'ятаємо тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.
Є миті, які хочеться зупинити. Є люди, завдяки яким ми маємо можливість їх проживати.
